Премія простими словами
12 жовтня 2026 року Королівська шведська академія наук присудила Роберту Е. Голлу та Майклу Вудфорду премію з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля. Голл працює у Стенфордському університеті, а Вудфорд — у Колумбійському університеті. Офіційне обґрунтування звучить так: «за мікроекономічні основи макроекономічної стабілізації». Тут «мікро» означає окремі домогосподарства та фірми, а «макро» — економіку загалом.
Премію присуджено за моделі всієї економіки, побудовані на рішеннях домогосподарств і бізнесу, а не на статистичних закономірностях між загальнонаціональними показниками. Модель — це спрощений опис економіки, записаний у рівняннях, за допомогою якого економісти перевіряють питання «а що, як…». Центральний банк встановлює процентні ставки — ціну запозичень, — щоб утримувати ціни й зайнятість стабільними. Вищі ставки роблять позики дорожчими, тому люди й фірми витрачають менше, а це сповільнює зростання цін. Центральні банки, зокрема Федеральна резервна система США та Європейський центральний банк, використовують моделі, побудовані на цих рішеннях.
До такого підходу дійшли на гіркому досвіді. У 1960-х роках економісти покладалися на просту закономірність, відому як крива Філліпса. Коли без роботи залишалося мало людей, роботодавці підвищували зарплати, щоб залучити працівників, а фірми перекладали ці витрати на вищі ціни. Тож низьке безробіття супроводжувалося вищою інфляцією — загальним зростанням цін. У 1970-х ця закономірність зламалася: інфляція і безробіття зростали разом. Частково причина полягала в тому, що люди почали очікувати вищої інфляції й закладали її в зарплати та ціни. Закономірності між загальнонаціональними показниками відображають поведінку за політики свого часу, тож зміна політики змінює поведінку й руйнує ці закономірності. Рішення, що випливають із цілей і бюджетів людей, тримаються надійніше.
Що робота Голла показує про домогосподарства
Голл показав, як перевіряти плани домогосподарств, зважаючи на те, що люди намагаються згладжувати свої витрати з року в рік. Його тест 1978 року виходив із того, що люди планують, орієнтуючись на те, що очікують заробити за все життя, а не лише на дохід, який надходить цього місяця. За такого припущення майбутні зміни витрат мало б бути важко передбачити. Хоча очікування не можна побачити, тест міг спиратися на дані.
У 1982 році Голл і Фредерік Мішкін перевірили цю ідею на даних про те, скільки реальні сім'ї витрачали на їжу. Приблизно 80% цих витрат виглядали запланованими наперед, а приблизно 20% просто йшли за доходом у міру його надходження.
Економісти тепер окремо рахують домогосподарства, що живуть «від зарплати до зарплати»: у них мало грошей, доступних для щоденних рахунків. Цей давній вислів означає життя від однієї зарплати до наступної. Такі сім'ї зазвичай витрачають кожну зарплату, щойно її отримують. Дослідження 2014 року, що спиралося на опитування в США з 1989 по 2010 рік, показало: приблизно 31 зі 100 домогосподарств жили саме так. Багато з них мали житло чи пенсійні заощадження, але мало готівки під рукою (Kaplan, Violante і Weidner, 2014). Згодом економісти Федерального резервного банку Сент-Луїса оновили цей підрахунок тим самим методом. До 2022 року показник знизився приблизно до 19 зі 100 (Kozlowski і Jordan-Wood, 2024).
Новіші моделі враховують, що домогосподарства різняться в цьому, тож зміна процентних ставок чи цін впливає на кожну групу по-різному.
Що робота Вудфорда показує про фірми
Вудфорд об'єднав фірми й центральний банк в одній робочій моделі, викладеній у його книжці 2003 року Interest and Prices. Ця новокейнсіанська модель, названа на честь Джона Мейнарда Кейнса, будує економіку з домогосподарств і фірм, ціни яких коригуються повільно. Вона лежить в основі моделей, якими сьогодні користуються центральні банки.
Стислий виклад Академії чітко показує цей зв'язок: інфляція виникає з цінових рішень тисяч бізнесів. Процентні ставки змінюють те, скільки люди витрачають, а це зрештою впливає на ціни, які фірми встановлюють на свої товари. Оскільки фірми в моделі лише час від часу мають можливість змінити ціни, вони зважають на майбутні витрати й ціни конкурентів на місяці вперед.
Фірми й домогосподарства дивляться вперед, тож довіра до того, що центральний банк каже про майбутнє, впливає на ціни вже сьогодні. Ця ідея лежить в основі інфляційних цілей і сигналів, які центральні банки тепер дають про свої наступні кроки. Інфляційна ціль — це темп зростання цін, до якого прагне центральний банк. Модель по-різному трактує стрибок витрат і падіння попиту, бо кожен із них потребує іншої реакції. Комітет зазначає, що такий підхід допоміг центральним банкам упоратися з пандемією та нещодавнім енергетичним шоком краще, ніж із кризами 1970-х. Комітет додає, що довести це важко.
Чого, за словами комітету, моделі досі бракує
У науковому огляді комітету названо дві прогалини.
Перша прогалина — час: коли фірми вирішують змінити ціну. Стандартна модель трактує зміну цін як лотерею: щомісяця кожна фірма має той самий фіксований шанс змінити свою ціну, хоч би якими були її витрати. Завдяки цьому модель лишається достатньо простою, щоб її можна було розв'язати й підігнати до даних. Комітет називає це крайнім способом моделювати витрати на зміну ціни. Комітет зазначає, що реальні фірми мали б змінювати ціни частіше, коли витрати різко зростають. Моделі, побудовані саме так, існують, але економісти не дійшли згоди, яка з них має замінити стандартну.
Друга прогалина — дані: як ціни рухаються в різних місцях і галузях. Після 2021 року економісти вивчали «неоднорідність руху цін у просторі та між секторами». Ідеться про те, як ціни змінювалися по-різному від місця до місця та від однієї галузі до іншої. Це допомогло пояснити, що спричинило стрибок цін і чому він тривав. Ця робота спирається на два показники — як часто змінюються ціни і наскільки, — які зазвичай беруть з офіційних даних про ціни. Ці дані охоплюють обмежену кількість магазинів і торгових точок, а порівнювати їх складніше, бо кожна країна веде власні. Більшість досліджень на їхній основі побудовано на товарах, тоді як ціни на послуги, зокрема на страви в ресторанах, важко порівнювати так само.
Що показують ресторанні меню та полиці магазинів
Realytics відстежує понад 500 млн позицій із цінами в онлайн-меню та на полицях магазинів. У меню це понад 180 млн позицій із понад 2 млн меню. Охоплення зростає. У цій статті йдеться про 15 великих ринків.
Ці дані стосуються обох прогалин. Щодо першої — часу — Realytics щомісяця відстежує зміни цін позиція за позицією. Він вимірює, як часто змінюються ціни, наскільки великі ці зміни і скільки цін змінюється одночасно (висновки 1–3). Щодо другої — місць і галузей — він порівнює ресторанні меню з полицями магазинів за єдиним методом на всіх 15 ринках (висновки 4 і 5). Висновок 6 простежує думки клієнтів про ціни після підвищень різного розміру.
Ми виміряли обидва показники для ресторанів за тим самим підходом, що й дослідники цін (Nakamura і Steinsson, 2008). За кожен місяць з вересня 2025 до вересня 2026 року ми порівнювали ціну кожної позиції меню з її ціною місяцем раніше.
Кожен висновок нижче починається з того, що показують дані Realytics. Там, де попередні дослідження вивчали те саме питання, друга частина з позначкою «Що показали попередні дослідження» порівнює їхні результати з нашими цифрами.
Висновок 1. Щомісяця ціну змінюють 4,8% позицій меню на всіх 15 ринках.
На всіх 15 ринках місячна частка коливалася від 3,2% у березні 2026 року до 6,1% у травні 2026 року. Це показує, як змінювався темп змін. Те, як часто змінюються ціни, допомагає пояснити, як швидко вищі витрати можуть дійти до клієнтів.
Частка позицій меню, що змінюють ціну щомісяця, усі 15 ринків, вер 2025–вер 2026.
Джерело: Realytics · realytics.com · місячна частка позицій меню, що змінюють ціну, вер 2025–вер 2026
Що показали попередні дослідження. Коли витрати різко зростають, фірми частіше змінюють ціни — саме цього зв'язку, за словами комітету, бракує стандартній моделі. У типовій товарній групі США до пандемії щомісяця змінювалося приблизно 10 цін зі 100, без урахування тимчасових знижок. На початку 2022 року ця частка перевищила 20 зі 100, а в січні–серпні 2024 року знизилася приблизно до 13 зі 100 (Montag і Villar, 2025). Після енергетичного шоку ціни також почали змінюватися частіше, що додає доказів того, як фірми реагують на зміну витрат (Cavallo, Lippi і Miyahara, 2024).
Європа дає більше подробиць — завдяки економістам центральних банків, які вивчають офіційні дані про ціни в єврозоні, країни якої використовують євро. Вони не враховували ціни на енергоносії та тимчасові знижки. З 2010 по 2019 рік щомісяця змінювалося приблизно 8 цін зі 100, тоді як у 2022 році — приблизно 12 зі 100. До 2020 року приблизно дві з трьох змін цін були підвищеннями. У 2022 році — понад чотири з п'яти. До 2024 року ціни на продукти харчування знову почали змінюватися рідше, тоді як ціни на послуги, зокрема на стрижки й ремонт, усе ще змінювалися частіше, ніж зазвичай. У моделі цієї команди частіша зміна цін підвищила пікову інфляцію майже на один відсотковий пункт (Gautier та ін., 2026). Відсоткові пункти вимірюють різницю між показниками у відсотках: наприклад, зростання з 2% до 3% — це один пункт.
Опитування фірм тепер перевіряють ідею лотереї напряму. Робочий документ Банку Англії за січень 2026 року — попередній дослідницький звіт — наводить результати опитування у Великій Британії за 2023–25 роки (Bunn та ін., 2026). Серед готелів, ресторанів і кав'ярень 72% зазначили, що змінюють ціни переважно тоді, коли цього вимагають обставини, а не за фіксованим графіком.
Нещодавні дослідження ресторанів показують, як вищі зарплати доходять до цін. Мінімальна зарплата — це найнижча погодинна оплата, дозволена законом. У квітні 2024 року Каліфорнія підвищила мінімальну зарплату до $20 на годину для працівників великих мереж фастфуду. Через шість місяців ціни в онлайн-меню каліфорнійських фастфуд-ресторанів були приблизно на 2% вищими, ніж у штатах, узятих для порівняння. За оцінкою дослідження, приблизно 60% додаткових витрат на зарплату було перекладено на клієнтів (Sosinskiy і Reich, 2025).
У мережі McDonald's у 2016–20 роках підвищення мінімальної зарплати на 10% піднімало ціну Біг Мака приблизно на 1,4% (Ashenfelter і Jurajda, 2022). Раніше, у 1995–97 роках, підвищення мінімальної зарплати на 10% піднімало ціни в ресторанах США приблизно на 0,7% (Aaronson, French і MacDonald, 2008).
Наші щомісячні дані вимірюють, як часто змінюються ціни, для кожного місця й кожного місяця. Наші 13 місяців охоплюють один період: вони показують рівень зміни цін і те, як він коливається від місяця до місяця.
Висновок 2. Більшість змін — підвищення, і вони відчутні.
На всіх 15 ринках підвищення становлять 82,4% змін цін. Медіанна зміна — серединне значення, якщо впорядкувати зміни за розміром, — становить 6,2%, з урахуванням і знижень, і підвищень. Медіанне підвищення — 5,9%, тоді як ресторани зазвичай знижують ціну на більшу величину, ніж підвищують.
Висновок 3. Деякі меню змінюють багато цін одночасно.
На всіх 15 ринках 17,6% меню змінюють принаймні одну ціну протягом місяця. У медіанному меню, яке змінює ціни, змінюється 11,0% позицій. У 21,5% таких випадків протягом одного місяця змінюється ціна принаймні половини позицій меню.
Що показали попередні дослідження. Для однієї з причин змінювати багато цін одночасно в економістів є назва: витрати на зміну цін вони називають «витратами меню» — на згадку про друковані меню. Сюди входять друк нових меню, оновлення прайс-листів і ризик, що постійні клієнти це помітять. Ціни в ресторанах різко зросли, коли країни перейшли на готівкові євро у 2002 році, і одне дослідження пояснило цей стрибок витратами меню. Ресторани групували свої підвищення цін довкола моменту, коли їм і так доводилося передруковувати меню (Hobijn, Ravenna і Tambalotti, 2006). Хорватія перейшла на євро в січні 2023 року. Статистична служба ЄС, Євростат, оцінила, що перехід додав від 0,04 до 0,18 в. п. до загальної інфляції того місяця. Ресторани й кав'ярні очолили її перелік послуг із незвичними підвищеннями цін (Eurostat, 2023). Пакетні оновлення в наших даних узгоджуються з ідеєю витрат меню: якщо кожна зміна чогось коштує, розумно робити кілька змін одразу.
Висновок 4. Зміни цін у ресторанах відрізняються залежно від країни.
Рисунок 2 порівнює 15 великих ринків, про які йдеться в цій статті. У Франції щомісяця змінюють ціну 2,3% позицій, а медіанна зміна становить 9,1%. У США щомісяця змінюються 5,0% позицій, з медіанною зміною 5,2%, тобто зміни частіші, але менші. Німеччина, Іспанія, Португалія та Греція схожі на Францію: змін менше, але вони більші. Канада й ПАР схожі на США: зміни частіші й менші.
Частота й медіанний розмір змін цін у меню, 15 великих ринків. Сині позначки — єврозона, вер 2025–вер 2026.
Джерело: Realytics · realytics.com · частота й медіанний розмір змін цін у меню, вер 2025–вер 2026
Що показали попередні дослідження. Офіційні дані про ціни вказують на те саме. У Франції з 1994 по 2003 рік щомісяця змінювалося приблизно 4 зі 100 цін у ресторанах. Серед усіх цін щомісяця змінювалася приблизно одна з п'яти (Fougère, Gautier і Le Bihan, 2010). Для порівнянних товарів ціни в єврозоні змінюються рідше, ніж у США (Gautier та ін., 2024). Наші дані меню за 2025–26 роки показують, що для ресторанних меню цей розрив зберігається й сьогодні. У Франції, Німеччині, Іспанії, Греції та Португалії щомісяця змінюють ціну від 2,3% до 3,5% позицій меню, тоді як у США — 5,0%.
Висновок 5. Ціни на полицях магазинів змінюються швидше, ніж у меню.
На всіх 15 ринках той самий метод показує, що щомісяця змінюють ціну 11,4% товарів у магазинах — від супермаркетів до аптек. Це приблизно в 2,4 раза більше, ніж 4,8% для позицій меню, і до того ж ціни в магазинах частіше знижуються. Зниження становлять 43,2% змін цін у магазинах проти 17,6% у меню. Медіанна зміна ціни в магазині — 10,2%, з урахуванням і знижень, і підвищень. Акції та тимчасові знижки входять до цін на полицях, що може збільшувати різницю між магазинами й меню.
Розрив зберігається на більшості цих ринків. У США щомісяця змінюють ціну 12,2% товарів у магазинах проти 5,0% позицій меню. Найбільший розрив — у Польщі: щомісяця змінюють ціну 21,8% товарів у магазинах проти 4,6% позицій меню. Винятки — Японія та ПАР: там ціни в магазинах у наших даних змінюються рідше, ніж ціни в меню.
Місячна частка позицій зі зміною ціни в меню та на полицях магазинів, усі 15 ринків разом і кожен окремо, вер 2025–вер 2026.
Джерело: Realytics · realytics.com · місячна частка позицій меню й товарів у магазинах, що змінюють ціну, вер 2025–вер 2026
Що показали попередні дослідження. Схожий поділ економісти виявили в офіційних даних США за 1998–2005 роки, порівнюючи перероблені продукти харчування з послугами без урахування подорожей. Ціни на перероблені продукти частіше змінювалися і частіше знижувалися (Nakamura і Steinsson, 2008). У єврозоні у 2024 році щомісяця змінювалося приблизно 19% цін на продукти харчування проти приблизно 8% цін на послуги. Ці показники враховують тимчасові знижки. Продукти харчування охоплюють покупки в магазинах, а послуги включають і страви в ресторанах (Gautier та ін., 2026). Ці результати можна порівнювати за напрямом, але їхні виміряні величини залежать від різних методів, періодів і товарів.
Висновок 6. Після великих стрибків цін думки про ціни стають більш негативними.
Для цього висновку потрібні ціни меню та думки клієнтів про ціни для того самого закладу — і до підвищення, і після нього. Для ресторанів і кав'ярень на цих ринках було доступне і те, й інше. Більшість цих думок про ціни стосується того, чи здаються ціни високими або низькими, а деякі оцінюють співвідношення ціни та якості. За великого стрибка принаймні чверть позицій онлайн-меню закладу подорожчала за один місяць, як правило, на 8% або більше.
До великого стрибка приблизно 33 зі 100 думок про ціни в цих закладах були негативними. За три місяці після нього — приблизно 38 зі 100. У закладах тієї самої країни за той самий місяць, де ціни не підвищували, ця частка майже не змінилася. Отже, з великими стрибками частка негативних думок зростала приблизно на 3–4 на кожні 100 думок. Підрахунок усіх думок разом дав приблизно 4 на 100, а усереднення зміни кожного закладу — приблизно 3 на 100. З урахуванням випадковості ймовірний діапазон становив від 2,5 до 5 на 100. Зіставлення закладів за тим, наскільки негативними були їхні думки на початку, однаково залишало приблизно 2,5 на 100. Думки, що оцінювали співвідношення ціни та якості, рухалися в тому самому напрямі. На 14 із 15 ринків думки про ціни після великих стрибків стали помітно більш негативними.
Менші кроки, з типовим підвищенням менше ніж на 5%, супроводжувалися приростом менш ніж на 1 негативну думку на кожні 100. Суворіші перевірки показали щонайбільше приблизно 2 на 100. У тих самих країнах і місяцях великі стрибки в більшості перевірок мали гірший результат, ніж невеликі кроки. Розрив становив приблизно від 2 до 4 на кожні 100 і був меншим після зіставлення за початковими настроями.
Зміна думок про ціни на кожні 100 думок за три місяці після підвищення, порівняно із закладами тієї самої країни за той самий місяць, де ціни не підвищували. Нижче нуля — більш негативні думки.
Межа похибки на рівні 95%: усі 15 ринків — ±0,4; США — ±0,7; менші ринки, наприклад ПАР, — до ±4,5. Чилі: оцінка, позначена порожнім маркером, може дорівнювати нулю.
Джерело: Realytics · realytics.com · думки споживачів про ціни та ціни в меню, вер 2025–серп 2026
Що показали попередні дослідження. Канеман, Кнеч і Талер (1986) виявили, що люди легше погоджуються з підвищенням ціни, коли воно покриває вищі витрати. Снір і співавтори (2024) виявили схожі погляди в опитуваннях у США та Ізраїлі — з відмінностями між країнами й товарами. У тих опитуваннях запитували, чому зросли ціни. Наші показники простежують, що казали клієнти після підвищень різного розміру.
Чому це важливо — від одного бізнесу до всієї економіки
Для окремого бізнесу. Коли кав'ярня, ресторан чи магазин тримає ціну місяцями, ця ціна має бути правильною на всі ці місяці. Якщо вона занизька, зростання витрат з'їдає частину кожного продажу, доки бізнес знову не змінить ціну. Якщо вона зависока, вона вирізняється на тлі цін на тій самій вулиці, тож мають значення й бізнеси поблизу. Тому найкраща ціна враховує майбутні витрати й ціни поблизу — і так фірма з моделі Вудфорда опиняється на одній конкретній вулиці.
Бізнеси дивляться вперед і в реальному житті, як показує дослідження продуктових магазинів і аптек у США з 2001 по 2012 рік. Коли в штатах зростала мінімальна зарплата, підвищення мінімальної зарплати на 10% піднімало ціни на продукти приблизно на 0,36%. Більша частина зміни відбувалася протягом трьох місяців після ухвалення закону — ще до того, як вища оплата набирала чинності (Renkin, Montialoux і Siegenthaler, 2022). У чотирьох агломераціях Каліфорнії ціни в ресторанах почали зростати швидше, ніж деінде, після ухвалення закону про зарплати у вересні 2023 року. Вища оплата набрала чинності у квітні 2024 року. Цю послідовність подій задокументовано в новому робочому документі (Clemens та ін., 2026).
Клієнти також оцінюють, чому зростають ціни: у 1984 і 1985 роках дослідники телефонували дорослим у двох канадських містах і питали про справедливість. В одній історії магазин підняв ціну на лопати для снігу наступного ранку після сильного снігопаду — 82% назвали таке підвищення несправедливим. Інша історія описувала бакалійника, який став платити постачальникові більше за салат і підняв ціну на салат на ту саму суму. Цього разу 79% вважали це прийнятним (Kahneman, Knetsch і Thaler, 1986). Ці відповіді свідчать, що люди оцінюють і причину підвищення ціни, і розмір зміни.
У 2020 році опитування в США та Ізраїлі виявили ту саму закономірність під час пандемії. Люди вважали підвищення, спричинені вищими витратами, справедливішими за ті, що спричинені зростанням попиту, хоча погляди відрізнялися залежно від країни й товару (Snir та ін., 2024). У 2024 році ще одна велика мережа бургерних у США зіткнулася з хвилею обурення через плани запровадити ціни, що змінюються протягом дня. Після цього мережа заявила, що зміни означатимуть знижки в тихіші години, а не вищі ціни в години пік.
Для домогосподарств. Кожна ціна, яку платить домогосподарство, відображає рішення бізнесу — коли її змінити і наскільки. Коли бізнеси стикаються з вищими витратами, їхні ціни можуть піти слідом наступного місяця або через рік, і від цього залежить, коли сім'ї відчують підвищення. Цей час також впливає на те, коли зростання витрат може вщухнути. Для домогосподарств, що живуть від зарплати до зарплати, вищі ціни швидко зменшують те, що можна купити на наступну зарплату.
Сім'ї також судять про інфляцію за знайомими цінами — про це свідчить дослідження, яке поєднало записи покупок продуктів понад 90 000 домогосподарств США з опитуваннями про очікувану інфляцію. Четверо економістів виявили, що товари, які купують часто, важили більше, ніж товари, що займають велику частку бюджету. Підвищення цін також мали більшу вагу у свідомості людей, ніж зниження (D'Acunto, Malmendier, Ospina і Weber, 2021). Щотижнева кава — ще одна знайома ціна, хоча це дослідження вивчало продукти, а не покупки в кав'ярнях.
Для економіки загалом. Час і розмір змін цін допомагають визначити, як витрати й процентні ставки впливають на інфляцію в економіці. Центральні банки використовують моделі цих зв'язків, коли встановлюють ставки, а виміряні зміни цін у різних місцях пов'язують ці моделі з реальним життям.
Чому фірми встановлюють ціни навздогад
Час і гроші, потрібні на збирання фактів, економісти називають «інформаційним тертям».
Технології змінили роботу з оновлення цін на полицях. Електронні цінники — це маленькі екрани, що показують ціни. Одна мережа продуктових магазинів запровадила їх у 2015 році й почала змінювати ціни частіше та меншими кроками. Додаткові зміни були переважно зниженнями (Stamatopoulos, Bassamboo і Moreno, 2021). До появи таких цінників, на початку 1990-х, кожна зміна ціни на полиці коштувала приблизно 52 американські центи в чотирьох мережах супермаркетів (Levy та ін., 1997).
Інше дослідження вивчало великого виробника в США, порівнюючи фізичні витрати на зміну цін із витратами на роботу менеджерів і обговорення з клієнтами. Фізичні витрати включали друк і розсилання прайс-листів, тоді як робота менеджерів коштувала більш ніж ушестеро дорожче. Обговорення й переговори з клієнтами коштували більш ніж удвадцятеро дорожче (Zbaracki та ін., 2004). Для кав'ярні ухвалити рішення про нову ціну може бути більшою роботою, ніж її надрукувати.
У статті 2009 року Вудфорд змоделював фірми, які витрачають час і увагу, щоб дізнатися про ринкові умови, перш ніж вирішити, чи змінювати ціну. У моделі обмежена інформація змушує ціни коригуватися повільніше, а час змін часто нагадує цінову лотерею стандартної моделі. Проте великі шоки, як-от раптові стрибки витрат, можуть змусити фірми в моделі змінити ціни раніше.
Дослідження в Новій Зеландії почало опитувати фірми у 2013 році, питаючи менеджерів про нещодавню інфляцію та їхні прогнози. На момент першого опитування інфляція становила приблизно 1,5%, але лише приблизно половина фірм оцінила її з точністю до 2 в. п. Приблизно 6 з 10 фірм заявили, що взагалі не стежать за інфляцією.
Дослідники надали частині фірм інформацію про ціль центрального банку або про нещодавню інфляцію, і фірми зсунули свої прогнози в бік цих фактів. Ці два типи інформації спричинили більші зміни прогнозів, ніж інформація про прогнози експертів чи інших фірм.
Дослідження також простежувало рішення щодо цін, робочих місць, витрат на обладнання та зарплат, щоб з'ясувати, як фірми реагували на інформацію. У пізнішому експерименті фірми, що переоцінювали ціль, знизили свої прогнози, коли дізналися, якою вона є. Порівняно з фірмами, яким не надали жодних фактів, вони найняли менше працівників та інвестували менше, ніж планували. Ціни й зарплати не показали чіткої зміни (Coibion, Gorodnichenko і Kumar, 2018).
В Італії регулярне опитування повідомляло останні дані про інфляцію випадково вибраним фірмам, тоді як іншим фірмам їх не повідомляли (Coibion, Gorodnichenko і Ropele, 2020). Фірми, чиї інфляційні очікування зросли, підвищували ціни й хотіли більше позичати, водночас скорочуючи робочі місця та капітал, як-от обладнання. Проте коли процентні ставки центральних банків були близькі до своєї нижньої межі, дослідження не виявило скорочення робочих місць.
Фірми приділяють менше уваги інфляції переважно тоді, коли вона низька. Опитування в США, розпочаті у 2018 році, коли інфляція була низькою, виявили великі прогалини в знаннях менеджерів про інфляцію (Candia, Coibion і Gorodnichenko, 2024). Коли інфляція зросла, фірми й домогосподарства стали краще поінформованими, тож нові факти менше зсували їхні прогнози (Weber та ін., 2025).
Що це означає. Багато фірм встановлюють ціни на основі здогадів, які можуть бути дуже далекими від реальності, особливо коли інфляція низька й привертає мало уваги. Ці дослідження показують, що нова інформація може змінити і прогнози фірм, і рішення, які вони ухвалюють.
Для окремої кав'ярні, ресторану чи магазину
Перш ніж змінити ціну, власник може запитати Realytics про бізнеси поблизу. Які з них змінили ціни цього року і наскільки — у меню чи на полицях магазинів? Як клієнти ставляться до співвідношення ціни та якості в кожному з них і в бізнесі самого власника? Відповіді охоплюють бізнеси довкола однієї адреси.
Для мереж, франчайзингових систем і брендів
Двоє економістів, Стефано Делла Вінья та Метью Генцков, дослідили великі мережі продуктових магазинів, аптек і великих дискаунтерів у США (2019). Більшість із них встановлювали майже однакові ціни всюди, навіть там, де місцеві ринки дуже різнилися. Порівняно з їхньою моделлю локального ціноутворення, оцінений розрив у прибутку типової мережі становив приблизно $16 млн на рік. Мережі ресторанів і магазинів стоять перед тим самим вибором щодо своїх торгових точок.
Дослідження роздрібних мереж США за 2006–2018 роки додає ще одне розрізнення (Butters, Sacks і Seo, 2022). Мережі часто тримають ту саму ціну, попри відмінності в місцевому попиті, але перекладають у ціни відмінності в місцевих витратах. Коли місцеві податки зростали, ціни підвищувалися лише в тих магазинах, яких це стосувалося.
Realytics дає команді з ціноутворення локальну картину для кожної торгової точки одразу, щоб вона могла порівняти ринки довкола своїх бізнесів. Команди можуть порівнювати, як швидко змінюються ціни в меню та на полицях поблизу, разом із настроями клієнтів щодо співвідношення ціни та якості в кожній точці. Це показує, де єдиний прайс-лист відповідає своїм ринкам, а де — ні. Франчайзі, які керують точками мережі під її назвою, і центральний офіс можуть принести ті самі локальні докази на обговорення цін.
Для економістів і центральних банків
Попередні дослідження цін у ресторанах використовували державні дані, касові дані приблизно тисячі ресторанів або онлайн-меню, кількість яких обмежувалася кількома сотнями. Одне дослідження підвищення мінімальної зарплати в Сан-Хосе та довкола нього використало 884 онлайн-меню (Allegretto і Reich, 2018). Realytics щотижня відстежує меню, вимірюючи їх усюди однаково. Його індекс Menu Price Index відстежує ту саму страву в тому самому закладі з часом і доступний у продукті.
Дані можна розбивати за містом, типом ресторану чи магазину, а також на мережеві й незалежні заклади, що дає дослідникам змогу вивчати різні групи. Realytics також фіксує відкриття та закриття закладів поряд із настроями клієнтів щодо співвідношення ціни та якості, і дослідники можуть використати це для нових питань. Як швидко зміна мінімальної зарплати, податку чи валюти доходить до цін у меню в кожній країні? Коли ціни на продукти на полицях магазинів зростають, чи зростають і ціни в меню поблизу — і наскільки пізніше? Чи відповідають відмінності між країнами інфляції, зарплатам і податкам — і чи частіше закриваються заклади, які найрідше змінюють ціни?
Realytics відкритий до спільних досліджень цих питань з економістами, університетами та центральними банками. Дослідники можуть писати на hello@realytics.com.
Про Realytics
Realytics допомагає бізнесам у всьому світі отримувати вимірювані результати з ринку, що їх оточує. Realytics створив бізнес-партнера на основі ШІ для локальних брендів і для компаній, що працюють з локальним бізнесом.
Два десятиліття онлайн-світ випереджав місцеві магазини в одному — у даних. Він учився на кожному кліку: чого хочуть люди і що робити далі. Realytics приносить такі самі докази в магазини, кав'ярні та ресторани, що працюють на реальних вулицях по всьому світу.
- Для однієї торгової точки: докази охоплюють те, що люди кажуть про бізнес, ціни на його вулиці та крок, який варто зробити далі.
- Для мережевих операторів: кожну точку щотижня оцінюють порівняно з її власною вулицею.
- Для мереж, франчайзерів, брендів, орендодавців, інвесторів і державних органів: сотні ринків вимірюються однаково.
- Для агенцій і платформ, що обслуговують локальний бізнес: ті самі дані доступні всередині їхніх власних продуктів.
Realytics пов'язує записи про 288 млн торгових точок і понад 800 тис. мереж, і дані щотижня оновлюються з 2020 року. Команда працювала у великих компаніях, що спеціалізуються на даних. Більше про Realytics.